Починаючи від І. Руданського, І. Нечуя-Левицького, І. Франка, сила українського сатиричного слова зміцнювалася, поглиблювалася, урізноманітнювалася і в особі Л. Мартовича досягла своєї вершини.

Багатогранна загальна й естетична культура, широта суспільно-політичного кругозору, місткість художнього узагальнення все це дало підстави визнати Леся Мартовича самобутнім, незрівнянним сатириком кінця XIX поч. XX століття. Мартович надзвичайно пильний спостерігач життя галицького народу, писав І. Франко, причому він обдарований неабияким гумористичним талантом. Як ніхто інший, вміє він підмітити в житті нашого народу ту іронію фактів, яка змушує людину цілу свою поведінку виявляти в зовсім іншому світлі, ніж вона є насправді. До того ж його стиль наскрізь оригінальний, легкий і далекий від будь-якого шаблону.

Нехай хоч твори його духа зазнають кращої долі, як їх творець - під такою назвою відбулася літературна година в Незвиській сільській книгозбірні, яку провела бібліотекар Людмила Озарук.